Сьогодні 26-е листопада - День пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років варто згадати про цю страшну подію.

Голодомор був запланований «згори» і напрямлений проти українців. Сукою №1 в цьому був Сталін - найбільше він боявся села:

«[...] крестьянство представляет основную армию национального движения, [...] без крестьянской армии не бывает и не может быть мощного национального движения. Это именно и имеют в виду, когда говорят, что национальный вопрос есть по сути дела вопрос крестьянский»

Й. Сталін (1925)

і не хотів втратити Україну:

 

«Дела на Украине из рук вон плохи. […] Плохо по линии ГПУ. Реденсу не по плечу руководить борьбой с контрреволюцией в такой большой и своебразной республике, как Украина […] Мы можем потерять Украину»

Сталін - Кагановичу (1932)

Крім Сталіна, за версією нашого суду, до злочину геноциду причетні Молотов, Каганович, Постишев, Косіор, Чубар та Хатаєвич.

Кількість загиблих від голодомору за офіційною статистикою ~4 млн. українців, крім того - зменшилась народжуваність з 662 тис. на рік у 1927 році до 97 тис. на рік у 1933 році.

У книжці Я. Грицака прочитав що якщо б не було голодомору і 1/2-ї світової, то нас би було зараз 80 млн. Класно було б..

Ще одна цікава деталь, навіть парадоксальна - що найбільше про визнання голодомору геноцидом наполягають західняки, хоча Західна Україна голодомору не знала, а східняки, луганчани, харків’яни - ніби пам’ять втратили. Але це тому, що українців там залишилось дуже мало, а ті що й залишились мусили «пристосуватисть».

До сих пір Росія шантажує інші країни щоб не визнавати голодомор - це стало документально підтверджено матеріалами з Wikileaks.

Радує те, що все ж 2/3 країни вважає голодомор геноцидом, і навіть Яник мусить з цим рахуватись - поклав сьогодні разом з іншими президентами квіти до меморіалу. Хоча це звісно не реабілітовує його від того, що коли треба він озвучує російську точку зору і нічого не робить коли Табачник переписує підручники з історії, трактуючи голодомор «трагедією радянських народів».