Було це в грудні, під новий рік, коли шестеро відважних юнаків вирішили кинути виклик долі - поїхати обстежувати дикі печери в Тернопільських краях та вбити кровожерливого дракона, який з'їдав цнотливих дівчат по сусідніх селах. В 10-градусний мороз, коли на дворі бушувала завірюха, вони вирушили в небезпечну путь. Їх зігрівала жадоба до слави, адже з печери ще ніхто не вертався живим...


Ну мене й ковбасить :) Написав би цілу легенду по мотивах нашої поїздки, але боюсь це буде досить довго... Хочу просто розказати про те як ми з'їздили в печери Млинки, постараюсь детально описати поїздку, враження, ціни, дати деякі поради. Можливо хтось, прочитаючи цей пост, теж захоче туди поїхати, так само, як я колись захотів, прочитавши подібні пости в інеті.

Печера «Млинки» - одна з найдовших печер України, загальною довжиною близько 36 км. Знаходиться вона в селі Залісся, Чортківський район, Тернопільська область. Цікава великими кристалами і масивними друзами пластинчастого гіпсу, сталактитами, «кам’яними хвилями», десятками ходів і залів та загадково-фантастичним підземним світом.

Знали про печеру ми вже давно, десь з літа, і дуже хотіли випробувати новий вид екстріму - діггерство, лазіння в печерах :) але природня лінь і всякі невідкладні справи не давали нам можливості туди поїхати. І тут ситуацію врятував мій День Варення, на який всі і так здавна планували витратити цілий день, тому це був ідеальний варіант всіх зібрати. Таким був мій геніальний план і він здійснився, бугога ;) Далі потрібно було подзвонити Борису (8-067-369-5671) і вивідати всі деталі. Він є одним із головних в спелеоклубі «Кристал», і в його хаті ми дислокувались.

Виїхали зі Львова в п'ятницю вечером, в ~8-ій годині вечора, благо, що плацкарт по студентських коштує не дуже дорого (~12грн). За дві години були вже в Тернополі, а ще за пів години вже наминали вареники зі сметаною в моєї баби. Зранку в 9-ій годині сіли на елєктричку Тернопіль-Іване-Пусте, за 3 години доїхали до с.Залісся (~3грн). Там нас зустріли і провели до нашого готелю. Хата-готель знаходилась на самому краю села і ми до неї тьопали ~40 хвилин. Погода була просто супер - кругом сніг, морозець 3-5 градусів, свіже повітря, кругом мальовничі сільські краєвиди.

Зайшовши в подвір'я через вхід, який був під спостережною вишкою (на якій майорів український прапор а збоку висів червоний округлено-трикутний щит із золотистим гербом України), перед нами розкрилась зразкова українська вілла. Зліва була криниця, столики під дашком, дровітня, великий стіл, качеля, ще якісь дашки (певно для сіна), справа - засніжена клумба, а далі 2 туалети; спереду примостилась хата, на стінах якої були інформація про видатних українських діячів та щити із гербами печер та спелеоклубу. Вся садиба була обгороджена невеликим частоколом. Хата справила на мене дуже сильне враження і якщо мені скажуть описати українську хату, я буду детально описувати саме цю.

Потім пішли в ліс, принесли колод, напиляли і накололи дров, напалили піч, поїли. Вся ця робота сприймалась як весела розвага і відпочинок від міської асфальтної краси, і була як додатковий бонус до поїздки :) А щодо їжі, то ми пошкодували, що не взяли мівіни і чаю... господар давав цілий великий банєк кип'ятку, але нам не було що з ним робити. Хоча можна було поїсти за 25грн/порція, але ми - бідні студенти :) , крім того хавчик в нас був, просто ми не передбачили гарячої їжі. Тоді приміряли комбінезони, ліхтарики на голову і за все розрахувались. Розцінки там такі:

  • прокат комбінезона (1 чол) - 8 грн
  • прокат ліхтарика (1 чол) - 5 грн
  • екскурсія (загалом) - 200 грн
  • проживання в хаті (1 чол) - 15 грн

Оскільки нас було небагато і всі хлопці, то ми взяли подвійну екскурсію. Господар певно подивився скільки ми дров наколов і зробив "невеличку" знижку :) . Загалом нам вийшло за все 380 грн. Закутані з голови до ніг, задоволені собою, в передчутті пригод, в сутінках, ми нарешті вибрались з хати і попрямували до печер.

В печері було темно і.. ні, не страшно, а загадково, і особисто мене розпирала цікавість - що буде далі? Ми пройшли в залу схову, де скинули куртки. Далі йшли в комбінезонах, а за куртки не переживали, бо печера закривалась на замок, а вхід (який є також виходом) є тільки 1 ;) В залізних дверях є тільки невеликий отвір, для того щоб в печеру залітали/вилітали кажани. Відразу дехто пошкодував, що взяв светр під комбінезон, бо в печері досить тепло (якщо рухатись), круглорічно температура в печері +10. В «Столовій залі» хто хотів - залишив светр під столом. Інструктор Володимир провів нам короткий інструктаж по техніці безпеки, повідомив, що наша ціль - загубити 30% групи в печері :) і ми заглибились в печеру.

Про саму печеру дуже докладно розказувати не буду, щоб тому, хто це читає було цікаво туди поїхати. Скажу тільки що всі стіни в печері виблискуть, бо на них є гіпсові кристальчики, де-не-де є скупчення кристалів, або великі кристали. Всі кристали категорично забороняється чіпати! Також є різної складності тунелі, просторі зали, химерні кам'яні істоти. В печері сухо, тільки в одній залі було волого і були калюжі. І можна не переживати, що сильно вимастишся, бо все тіло прикриває комбінезон, а також рукавиці, шапка і взуття.

Після відвідин печер, потрібно було добратись назад, у Львів. Звідти їде тільки електричка і тільки в 4-ій дня і в 4-ій ночі. Тому ми до 2:15 поспали і в 2:30 вийшли, з розрахунку що ми вночі по незнайомому селі будемо годину добиратись до колії, і ще пів години страховки, якщо заблудимось. Прикольний план, але вже за пів години ми були біля колії, а до поїзда ще годину чекати... На морозі... Ну ми тоді натерпілись, дехто навіть бігав і кричав "Аааааа, ми всі помрем!!" :) Вже в 7-ій були в Тернополі (ті самі ~3грн), а в 7:20 вже сіли на поїзд до Львова (10грн). Благо, що зранку від Тернополя до Львова є валом поїздів.

Загалом ми з'їздили дуже класно, і з погодою нам дуже повезло, набрались багато позитиву і нових вражень, і гарний заряд адреналіну :) Всім, хто там ще не був, рекомендую!

The End

P.S. Дракона ми так і не знайшли, мабуть помер з голоду :)